Водойми

 

Водойми




Більшість рік належить басейну Чорного і Азовського морів. Головні ріки — Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай. Озер і лиманів понад 8 тис. загальною площею бл. 3 тис. км2. Найбільше прісне озеро — Кундук (Сасик) — 204,8 км2 (між дельтами Дунаю і Дністра), штучно опріснене, найбільше природно прісне озеро — Світязь (Волинь) має площу 27,5 км2. Найбільше солоне оз. — Сасик-Сиваш — 71 км2 (Зах. Крим). На території України є 25 тис. 435 штучних водойм (водосховища та ставки). Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське). Найбільший лиман — Дністровський — 360 км2.


Дніпро


Дніпро — типова рівнинна річка з повільною і спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове і підземне. Близько 80% річного стоку Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню.

Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, яка називається «Мельпомена». Перші вітчизняні відомості про Дніпро є у літописах Київської Русі «Повість врем'яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».

Нині водою Дніпра користується 70% населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни і основна частина (близько 60%) річкових перевезень вантажів і пасажирів.

Вся історія України-Русі пов'язана з Дніпром, він є головною річкою України, багато фактів вказують на те, що саме навколо Дніпра сформувались українці як народ. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів не лише між Сходом і Заходом, але й між Північчю і Півднем, стає точкою перетину різних світових цивілізацій.


Сіверський Донець


 

Сі́верський Діне́ць або Доне́ць (розм. Дінець, Донець, рос. Северский Донец, розм. Донец) — річка півдня Східно-Європейської рівнини, що тече через Бєлгородську область Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії; права й найбільша притока Дону. Дослідженням річки займався радянський гідротехнік Пузиревський Нестор Платонович.

 Четверта за розмірами річка України і найважливіше джерело прісної води на її сході. Назва Сіверського Дінця походить від слов'янського племені Сіверців та річки Дону. Сам Сіверський Донець дав назву кільком містам України: Сєвєродонецьк, Сіверськ, Донецьк тощо.


Південний Буг


 

Це третя за довжиною (після Дніпра та Дністра) річка України і найбільша, яка тече виключно територією України (довжина її 806 км)[1]. Протікає центральними і південними областями держави через фізико-географічні зони лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення — Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.

Упродовж століть назву річки змінювали. Турки називали її Ак-су, що означає "біла вода", греки - Гіпанісом або Іпанісом. Слов'яни нарекли річку Богом (в розумінні "багата" або "та, що тече по багатій, родючій землі"). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений». Ще у француза Ґійома Левассера де Боплана, який може вважатись засновником української картографії, вона зафіксована саме як Бог Руський. Сучасну назву річка отримала випадково. Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог В.Д. Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами – Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна - Богом. Проте В.Д. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.


Дністер


 

Дністе́р (молд. Nistru — Ністру; антична назва — грец. Tyras, лат. Tyras) — річка на південному заході України та у Молдові (частково на кордоні обох країн).

Виток річки — на північних схилах Українських Карпат (гора Розлуч біля села Вовчого Турківського району Львівської області), на висоті близько 1 000 м над рівнем моря. При впадінні в Чорне море утворює Дністровський лиман. Одна з найбільших річок України.

У верхній частині — типова гірська річка, з V-подібною глибокою (80-100 м) долиною, ширина річища до 40 м. Пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, нижче міста Галич, спочатку тече заболоченою долиною, шириною до 13 км, а потім врізається в Подільське плато. У нижній течії ріка має рівнинний характер. Довжина ріки — 1 362 кілометри.

У середній течії долина Дністра неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди. Відомий письменник і етнограф О. С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX століття об'їздив всю Росію і побував на Кам'янеччині, в своїх «Нарисах Дністра», виданих 1863 року, писав, що він не знає нічого більш мальовничого, ніж долина цієї ріки:

«Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, — читаємо в нарисі, — і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінчену картину, що має свій особливий колорит… Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста».

Заплава Дністра розчленована численними протоками і старицями, у гирлі заросла очеретом (Дністровські плавні), ширина долини біля гирла — 16—22 км.

Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9% його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця тощо).

Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий.


 Дунай


Дуна́й (антична назва — Істр) — друга за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги).

Витік Дунаю міститься на території Німеччини в горах Шварцвальду, де біля міста Донаушинґен на висоті 678 м над рівнем моря зливаються гірські потоки Бреґе (довжина 48 км) та Бріґах (43 км).

На своєму шляху Дунай кілька разів міняє напрям. Спочатку він протікає по гірській області ФРН на південний схід, потім на відмітці 2747 км (кілометраж ріки вимірюється від крайньої точки дельти в напряму витоку) змінює напрям на північно-східний. Цей напрям зберігається до м. Реґенсбурґ (2379 км), де розташована найпівнічніша точка течії ріки (49°03' півн. широти). Біля Реґенсбурґу Дунай повертає на південний схід, потім перетинає Віденську котловину і далі понад 600 км тече по Середньодунайській низовині. Проклавши річище через гірський ланцюг Південних Карпат ущелиною Залізні Ворота, ріка до самого Чорного моря понад 900 км протікає Нижньодунайською низовиною. Найпівденніша точка ріки знаходиться біля м. Свиштов (Болгарія) — 43°38' півн. широти.

При відстані по прямій між витоком (Донаушинґен) та крайнім пунктом дельти (відмітка «0 км» в українській частині дельти нижче м. Вилкове на острові Анкудінов) в 1642 км коефіцієнт звивистості ріки складає 1,71.

За довжиною Дунай є другою рікою Європи, поступаючись тільки Волзі.


лиман Сасик



Сасик, або Кундук (рум. Limanul Sasic, Conduc, тур. Sasık Gölü, Kunduk Gölü) — лиман на території Татарбунарського та Кілійського районів Одеської області на півічно-західному узбережжі Чорного моря, поблизу гирла Дунаю; площа 210 км2, глибина до 3,9 м, природний рівень Сасика на 0,3 м нижчий від рівня моря.

До 1978 року складався з двох частин: північної солонуватоводної (розпрісненої), в яку з півночі впадають річки Когільник та Сарата, та південної солоної. Від моря відокремлювався вузьким (до 0,5 км) піщаним пересипом, сполучався з ним протокою. У деякі роки протоку замивало, і лиман ставав на два та більше років бесстічним, що призводило до швидкого засолення. Найдовший період відокремлення від моря спостерігався в 1872-1879 рр., наприкінці якого Сасик майже висох.

В 1978 році в рамках побудови першої черги Дунай-Дніпровської зрошувальної системи лиман Сасик було відокремлено від моря шляхом розширення пересипу та укріплення його бетонними елементами, а сам лиман було поєднано з Дунаєм шлюзованим каналом та обладнано системою шлюзів - водоскидів. Після чого почалось розпріснення водойми задопомогою багаторазового промивання прісною водою з Дунаю для вимивання солей з донного мулу.

Незважаючи на докладені зусилля, водойма так і не набула повністю прісноводного характеру (так як запаси солі в донних відкладеннях виявилися набагато більшими за прогнозовані), тому обсяги вилову риби не досягли запланованих в проекті опріснення значень. Окрім того, після опріснення раз на кілька років в лимані відбувається "цвітіння" води (вибухоподібне розмноження одноклітинних водоростей), що призводить до заморів риби. Також, всупереч запланованому при будівництві, вода лимана так і не досягла ступіню опріснення, який робив би її придатною для зрошення навколишніх полів (особливо це стосується південної частини водойми).

Зважаючи на викладене, а також у зв'язку з припиненням будівництва Дунай-Дніпровської зрошувальної системи, було запропоновано кілька проектів повернення лиману Сасик до природнього стану, але ці проекти не втілено у зв'язку з нестачею фінансування.

 


Світязь


Світязь розташований у Шацькому районі Волинської області. Площа озера 26 км2, найбільша глибина 58,4 м, хоча середня глибина становить 6,3 м, а прибережна смуга мілководна[4]. Прозорість води до 8 м. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 9 °С. На озері є острів площею до 7 гектарів. Через канал Світязь сполучається з озером Луки та іншими озерами. Біля берегів Світязя розташоване однойменне село.

 

 



Создан 10 мар 2011